Наукова діяльність

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН 
наукових досліджень на 2015-2017 р.р.

№ з/п Тематика НДР Керівники, виконавці Термін виконання (по роках)
І. ВИХОВАННЯ ТА СПОРТ
1.1. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ
1 Вікові, медикобіологічні і біомеханічні проблеми фізичної реабілітації Керівник: Янушевський В.Г., д.мед.н., професор. Виконавці: Лазарєва, Н.М., Іваненко В.В, Дребот Н.М., Гончаренко Н.В. 2015-2017
ІІ. ТЕХНІЧНІ НАУКИ
2.1. ІНФОРМАТИКА, ОБЧИСЛЮВАЛЬНА ТЕХНІКА ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ
2 Впровадження автоматизованих інформаційних систем у соціально-економічному моніторингу півдня України Керівник: Брустінов В.М., к.т.н., професор. Виконавці: Сіциліцин Ю.О., ст. викладач, Ібрагімова Л.А., Брустінов Д.В. 2015-2017
ІІІ. БІОЛОГІЧНІ НАУКИ
3.1. ЕКОЛОГІЯ
3 Моніторинг стану довкілля та соціально-економічна трансформація суспільства півдня України Керівник: Лисенко В.І., д.б.н., професор. Виконавці: Глущенко Ю.І, к.е.н., доцент, Стецишин М.М., к.б.н. доцент, Сурядна Н.М., ст.викладач, Антоновський О. Г. 2015-2016
4 Теоретичні і практичні аспекти використання земноводних та плазунів України як біоіндикаторів стану екосистем Сурядна Н.М., к.б.н., доцент 2015-2018
5 Стан популяцій водоплавних птахів України та шляхи і методи управління ними Керівник: Лисенко В.І., д.б.н., професор. Виконавець: Рентюк К.К. 2015-2018
6 Впорядкування мисливських угідь Полтавської та Дніпропетровської областей Лисенко В.І., д.б.н., професор 2015-2017
7 Обґрунтування створення риборозплідників та ставкових господарств на півдні України Лисенко В.І., д.б.н., професор 2015-2017
IV. СОЦІОЛОГІЧНІ НАУКИ
8 Соціологічні та психолого-педагогічні аспекти соціальної роботи з різними групами населення Керівник: Чигрин В.О., д.с.н., професор. Виконавці: Логвіна-Бик Т.А., к.пед.н., доц., Фурса В.О., ст. викладач, Рябицька Т.І., ст. викладач, Мілушина М.О. 2015-2017

Валерій Лисенко: «Аби врятувати лиман, ініціюємо створення у Приазов’ї національного природного парку»

Гідрологічний заповідник загальнодержавного значення «Молочний лиман» через обміління опинився на межі екологічної катастрофи. Цей своєрідний «пологовий будинок» Азовського моря щороку випускав до двох мільярдів малька пеленгасу, які після природного відбору перетворювалися на 200 тисяч тонн товарної риби. Наразі обсяги вилову впали, а сезон відпочинку опинився під загрозою зриву. Чиновники профільних відомств, представники органів місцевого самоврядування не раз били себе в груди, переконуючи громаду, що вживатимуть термінових заходів для порятунку заповідника. Адже це, мовляв, питання продовольчої безпеки України. Проте віз і досі там, а тим часом місцину намагаються «освоїти» ділки найрізноманітнішого ґатунку. Як не лише зберегти, а й відновити унікальний природний ресурс знають у Мелітопольському інституті екології та соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Про нинішній стан заповідника і «рецепти» його оздоровлення, розповідає завідувач кафедри вишу, доктор біологічних наук, професор Валерій Лисенко:

– Проблему «Молочного лиману» треба розглядати ширше – у контексті загальної катастрофічної ситуації, що склалася на Азовському морі. Свого часу воно забезпечувало п’яту частину союзного улову – 300 тисяч тонн на рік, із яких 150 була риба цінних порід. Урожайність кожного гектара у 6-8 разів перевищувала продуктивність Каспію і Балтики, у 25 разів – Чорного моря. Сьогодні промислового лову осетрових тут майже немає. Натомість процвітає браконьєрство. З Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей, республіки Крим сюди приїжджають такі собі «риболови» і нищать дво-трирічний осетровий молодняк, унеможливлюючи подальше його відтворення (адже для досягнення статевої зрілості йому потрібно 14-15 років). У 1994 році була розроблена програма «Український осетер», але з того часу на її реалізацію держава не виділила жодної копійки, хоча йдеться про незначні суми і давно відпрацьовану технологію (для будівництва заводу з вирощування малька достатньо 250-300 тисяч гривень). Траса Москва-Симферополь усіяна торговельними наметами: ділки щодня пропонують нелегальний товар, незважаючи на кримінальну відповідальність. А правоохоронці їх «кришують» – за окрему винагороду.

Тому основним об’єктом промислового лову є завезений із Далекого Сходу пеленгас, який добре акліматизувався в Азовському морі. Нереститься він у «Молочному лимані», що знаходиться поблизу курортного селища Кирилівка. Водоймище вирізняється величезним розмаїттям фауни і флори, належить до найцінніших водно-болотних угідь Приазов’я. Його включено до Рамсарського міжнародного кадастру і визнано гідрологічним заказником державного значення. Тут чимало «червонокнижних» рослин і пташиних гніздівель. Це також потужна рекреаційна зона із трьома десятками дитячих санаторіїв і таборів. Але головне, що природа створила тут ідеальні умови для розмноження пеленгасу, який потрапляє сюди через невелику штучну протоку. Якщо у морі солоність 11-12 проміле, то в лимані – 20-25. Таким чином ікра зависає на певній глибині і нормально розвивається.

У 1974 році, згідно постанови Ради Міністрів колишньої УРСР, «Молочний лиман» передали у постійне і безстрокове користування місцевому рибколгоспу «Сини моря» Якимівського району. Водночас він перебрав на себе і природоохоронні зобов’язання із забезпечення належного гідрологічного режиму – щороку розчищав протоку. Крім того, разом із ученими почав серйозно займатися відтворенням рибних запасів. Тут було обладнано лабораторію морської аквакультури Азовського відділення Південного НДІ рибного господарства та океанографії. Рибалки навіть почали будувати консервний цех, компресорну станцію, складські приміщення, готельний комплекс. У перспективі планувалося відкрити завод із розведення осетрів. Проте з розвалом Союзу фінансування припинилося і роботи завмерли. Перемичка почала замулюватися, міліти і звужуватися…

Перший серйозний «дзвінок» пролунав у 2001 році. Пеленгас, що зайшов на нерест, не зміг повернутися назад – риба гинула тонами. Влада, витративши 150 тисяч гривень з екофонду на проект нового каналу, почала терміново шукати інвестора і знайшла його в особі… кількох вихідців із Азербайджану, які заснували на базі колишнього рибколгоспу ТОВ «Сини моря – Мотор Січ». До відомого запорізького авіабудівельного підприємства воно не має жодного відношення, проте маніпулювання відомим брендом дозволило отримати контроль над лиманом і протокою, зокрема. Замість гідротехнічних робіт «бізнесмени» займаються браконьєрством і продажем піску. Місцеві жителі у «пікові» дні нараховують до сотні-півтори вантажівок, що постійно курсують «протоптаними» маршрутами. Більше того, Міністр охорони навколишнього природного середовища пан Філіпчук спеціальним наказом зобов’язав товариство підтримувати гідрологічний режим протоки під відповідний фінансовий ресурс із державного бюджету. Торік сума склала 1 мільйон гривень. Як її освоїли – почув на нещодавній спеціальній нараді у Запорізькій обласній держадміністрації, де обговорювали проблеми «Молочного лиману». На очищення вимоїни витрачено 150-300 тисяч гривень, решта пішла на… утримання обладнання. Якого саме – ні пари з вуст. Причому податковий борг структури нині становить понад 50 тисяч гривень. Вона не має штатних працівників і зареєстрована за адресою якогось приватного будинку.

А тим часом до «ласого шматочка» придивляються інші бізнесмени, котрі готові нажитися на нашій біді. Кілька тижнів тому мене попросили дати експертну оцінку меморандуму між обласною держадміністрацією і ЗАТ «Міждержавний майновий комплекс Росія-Україна», щодо реалізації широкомасштабної програми розвитку території. Прочитав цей документ і очі полізли на лоба. Основні підписанти – представники маловідомих приватних бізнес-структур. Головний виконавець – ТОВ «Сини моря – Мотор-Січ». Серед заходів, що пропонують здійснити автори (за кредит у 700 мільйонів доларів під державні гарантії) – спорудження міжнародного центру з оптової торгівлі морепродуктами у селищі Кирилівка, де немає ні залізничної станції, ні бодай маленького порту! А також створення міжнародної глобальної морської лабораторії. Що це таке – ніхто не знає. Крім того, «інвестори» планують побудувати на узбережжі низку риборозплідних заводів із вирощування… червонопірки, срібного карася і щуки для поповнення рибних запасів! Ось такий науковий рівень документа, який завізував нинішній міністр охорони навколишнього природного середовища. Переконаний: нічого путнього з цього не вийде, кредит через підставні фірми розпорошиться серед чиновників і комерсантів, а повертати його доведеться нашим дітям і онукам.

Сьогодні ж «Молочний лиман» перебуває у катастрофічному стані. Гідрологічний режим порушено, солоність досягла 50 проміле, рівень води впав на метр і продовжує опускатися. У деяких місцях водоймище можна перейти убрід. Загалом воно втратило понад кілометр водного дзеркала. Там, де колись хлюпали теплі хвилі, тепер порепана суша, що нагадує марсіанський пейзаж. Треба терміново рятувати цю, без перебільшення, перлину Приазов’я. На нашій кафедрі сформувався невеликий колектив вчених, котрі професійно відслідковують ситуацію довкола водоймища. Ми не лише консультуємо місцеву владу з тих чи інших екологічних питань, але й намагаємося впливати на розроблення і прийняття «правильних» рішень. Нам вдалося переконати керівників області, щоб охоронні зобов’язання заказника «Молочний лиман» було передано Якимівській, Приазовській і Мелітопольській райдержадміністраціям, тобто державним організаціям, які відповідатимуть за стан справ перед громадою. Торік запропонували уряду створити на базі лиману науково-виробниче об’єднання. Бізнес-план давно розроблено. Для «запуску» проекту потрібно лише 120 мільйонів гривень. Майбутня структура займатиметься науковою роботою, риборозведенням і підтримуватиме належний гідротехнічний режим. Оскільки, на нашу думку, нинішня протока приречена на подальше замулення і щороку «витягуватиме» з бюджету чималі кошти, пропонуємо «прокопати» нову – у тому місці, де морська течія, навпаки, сама розчищатиме гирло. Для цього потрібно влаштувати серію невеликих вибухів, а далі природа візьме своє. Нинішній статус лиману забороняє це робити, тож ініціюємо створення «Приазовського державного національного природного парку». Тоді б водоймище можна було включити в зону, де дозволено частково вести господарську діяльність. Сучасне науково-виробниче об’єднання не може існувати без інформаційного забезпечення. Передбачено, що тут буде створена потужна комп’ютерна служба. Роботу отримали б кілька сотень наших випускників із обмеженими фізичними можливостями. Адже серед них багато талановитих програмістів, фахівців із екологічного моніторингу. Та й взагалі такий комплекс став би чудовим плацдармом для студентів-практикантів, котрі присвятили себе благородній справі – збереженню і відновленню довкілля.

Володимир ГАЛЕГА, 
Інтернет-видання «Трибуна України», 2010

 

ВЧЕНІ УНІВЕРСИТЕТУ «УКРАЇНА» ХОЧУТЬ ДОПОМОГТИ «МОЛОЧНОМУ ЛИМАНУ»

Кілька місяців тому ми писали про катастрофічну екологічну ситуацію, в якій опинився гідрологічний заповідник державного значення «Молочний лиман». Зважаючи на численні вимоги вчених, зокрема, Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна», було видано указ Президента щодо створення тут національного парку «Приазовський». Як це вплинуло на долю заповідника, розповідає проректор з навчально-наукової роботи інституту, доктор біологічних наук, професор Валерій ЛИСЕНКО.

— Проблема полягає в тому, що колись потужний природний риборозплідник поступово роз’єднується з Азовським морем, висихає і незабаром може перетворитися на мертве солоне озеро (яким, власне, колись і був). Уже сьогодні він позбувся третини акваторії, став непридатним не лише для нересту пеленгасу, а й для відпочинку й оздоровлення громадян. Ми сподіваємося, що незабаром почнеться конкретна робота з оздоровлення «Молочного лиману», який став одним зі складових парку. Якщо раніше (коли він був лише гідрологічним заповідником) тут не можна було вести будь-яку господарську діяльність, то тепер «національний» статус дає можливість хоча б частково розпочати наступ на обміління – аби було бажання.

Адміністрація парку «Приазовський» вже давно призначена, має чималий штат. На жаль, процедура набуття повноважень нової структури чомусь затягується. Принаймні за цей час можна було б зробити зонування території, чітко визначити заповідні зони й місця, де можна вести господарську діяльність, а відтак почати розчищати й укріплювати русло. Наразі днопоглиблювальні роботи в каналі, що з`єднує «Молочний лиман» із Азовським морем, проводить приватне підприємство «Сини моря–Мотор Січ» (яке немає жодного відношення до однойменних підприємств — колишнього рибколгоспу і нинішнього флагмана літакобудування). Причому розчищає русло вряди-годи – залежно від обсягів фінансування із Запорізького обласного бюджету і відрахувань за квоти рибодобувним організаціям. Це й не дивно, бо його основна діяльність зосереджена у комерційній площині: кажуть, що підприємство займається незаконним виловом і торгує піском. Воно ж виконує й охоронні зобов’язання, які найближчим часом повинні перейти до Національного природного парку «Приазовський».

Парк охоплює територію Мелітопольського, Приазовського і Якимівського районів. Визначена і його загальна площа – понад 78 гектарів. Але складається враження, що сьогодні він існує лише на папері, бо ситуація не змінюється на краще. Лиман дедалі більше нагадує відоме Мертве море. Площа мілководного дзеркала (завглибшки 30 сантиметрів) збільшилася у кілька разів. Риби тут майже немає. Концентрація солі перевищує 40 грамів на літр, а для нормального розвитку ікри, наприклад, пеленгасу потрібно 20-25. Вже втрачено три покоління цієї промислової риби. Крім того, знищено чимало молюсків, ракоподібних, черв’яків та інших організмів, що відігравали важливу роль у життєдіяльності водоймища. Обміління призвело до того, що під час сильних вітрів відбувається перемішування води, піднята з дна каламуть не дає проникнути сонячному світлу, тому водоростей тут практично немає. Через це по берегах менше стало гніздитися водоплавних птахів. Завдяки снігу, дощам, що пройшли у другій половині нинішньої зими та навесні, канал потроху працює, хоча глибина його з морського боку становить лише 30-40 сантиметрів, чого недостатньо для нормального водообміну та проходу риби на нерест і нагул. Тому й цього року поповнення молодняку майже не відбудеться. А прісна вода за нинішнього спекотного літа швидко випаровується.

Я вже розповідав, що на початку року місцеві вчені (серед яких були і представники нашого інституту) дали негативну оцінку меморандуму між обласною держадміністрацією і якимось ЗАТ «Міждержавний майновий комплекс «Росія-Україна» щодо реалізації широкомасштабної програми на цій заповідній території вартістю 700 мільйонів доларів.

По-перше, серед підписантів були представники маловідомих комерційних структур. По-друге, серед заходів, що пропонують здійснити автори проекту, – спорудження міжнародного центру з оптової торгівлі морепродуктами у селищі Кирилівка, де немає ні залізничної станції, ні бодай маленького порту! А також створення міжнародної глобальної морської лабораторії. Що це таке – ніхто не знає. По-третє, науковий рівень документу «не лізе у жодні ворота» — «інвестори» хочуть побудувати на узбережжі лиману низку риборозплідних заводів із вирощування… червонопірки, срібного карася і щуки для поповнення рибних запасів!

Проте особи, котрі подавали цей документ, не заспокоїлися: нині існує друга версія, що коштує вже 350 мільйонів доларів. Знаємо про це від працівників Головного управління Мінприроди по Запорізькій області – самого документа поки що не бачили.

Взагалі, за формальними ознаками щодо збереження лиману (листами, доповідними записками, грізними розпорядженнями і дорученнями) чиновники начебто працюють у поті чола. Так, у листопаді 2006 року Кабмін доручив профільним міністерствам невідкладно «врегулювати критичну ситуацію». Нині регулярно відбуваються наради в облдержадміністрації. Проте результат один і той самий: усі констатують, що ситуація критична, відповідним органам дають доручення, тим часом «віз і досі там». Наприкінці червня заступник голови обласної держадміністрації пан Фукс провів нараду з проблем «Молочного лиману» за участю вчених, представників парку «Приазовський», управління Мінприроди по Запорізькій області, голів Мелітопольської, Приазовської та Якимівської райдержадміністрацій. Разом із директором НПП «Приазовський» паном Богдановим ми запропонували створити новий канал із урахуванням вітрів і течії у цій частині Азовського моря і подали відповідний проект. Лише за рахунок цих природних явищ можна було б підтримувати тут стабільний гідрологічний режим і не чекати на гроші з місцевих бюджетів. Влада пообіцяла звернутися до Кабміну і попросити кошти на фінансування цих робіт.

Наші ж пропозиції про створення науково-виробничого підприємства «Екологія – 2010» на базі лиману лежать у Міністерстві охорони природного навколишнього середовища з січня цього року без розгляду – старій владі було не до цього, а у нової влади до них, певно, ще руки не дійшли.