Наші випускники

Випускники-відмінники МІЕСТ – 2013

30 червня 2013 року

Керівництво Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна» вітає своїх випускників 2013 року!

Наш інститут у цьому навчальному році випускає плеяду висококваліфікованих кадрів – 157 випускників. Вони по праву займуть своє місце серед спеціалістів області, країни та, можливо, далеко за її межами.

Хотілось би відзначити відмінників навчання:

1. Андросов Володимир Іванович 
2. Ведмідь Віталій Леонідович 
3. Жардяцкене Катерина Олександрівна 
4. Нагорна Вікторія Олександрівна 
5. Карастоянова Оксана Григорівна 
6. Байрак Олена Миколаївна 
7. Степченкова Тетяна Платонівна 
8. Тимошенко Оксана Леонідівна 
9. Шиліна Наталя Миколаївна 
10. Гетманюк Юлія Володимирівна 
11. Пшенична Світлана Сергіївна 
12. Рощенюк Вікторія Олегівна 
13. Стецька Дар’я Миколаївна 
14. Данич Євгенія Василівна 
15. Місевич Ксенія Сергіївна 
16. Чеснок Юлія Юріївна 
17. Дацько Віктор Володимирович 
18. Звягінцова Катерина Ігорівна 
19. Халікова Гульнара Ремзіївна 
20. Власенко Ірина Вікторівна 
21. Смаль Альона Анататоліївна

Професійне становлення наших випускників

У нас дуже тісні зв’язки з нашими випускниками. Так випускник МІЕСТу Нікіфоров О. Ю. працює провідним спеціалістом-держінспектором відділу екологічного контролю за атмосферою повітря Державної екологічної інспекції в Запорізькій області; випускник магістратури Середняк Д. П. — головним фахівцем із фітосанітарного контролю Головної державної інспекції карантинних рослин України (м. Київ); Єременко Д. І. успішно працює на телеканалі «1+1», Тарасенко Ю. П. — фахівцем адміністрації Верховної Ради АР Крим, Васюренко С. С. — головним інженером Водоканалу (м. Мелітополь), випускники Миргородська Н. В., Лаврухіна О. В., Нереєва В. О., Рибалка О. А. здійснюють науково-педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах міста. І це лише незначний список, який можна ще багато продовжувати.

Зокрема, Набокова Анна Сергіївна у 2005 році вступила до Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на спеціальність – соціальна робота. З першого курсу навчання почала відвідувати школу-волонтерів на базі Мелітопольського ЦССДМу і працювала з такими категоріями клієнтів, як засуджені, багатодітні, школярі, інваліди і т.д.

У 2008 році влаштувалась соціальним працівником до благодійного фонду «Квітка життя», діяльність якого була спрямована на покращення життя ВІЛ-інфікованих людей. Перший досвід роботи Анни був орієнтований на соціальну і психоемоційну допомогу людям, які знаходились на останній стадії хвороби – СНІД. Упродовж діяльності у Фонді вона працювала в різноманітних напрямах соціальної роботи: консультування, профілактика, проведення інформаційних занять, соціальний супровід та багато іншого.

З 2010 року почала працювати у громадській організації «Сяйво надії», специфікою якої було сприяння в лікуванні тяжкохворих дітей та надання гуманітарної допомоги дітям-сиротам.

А вже в 2012 році, разом із командою однодумців, Анна стала засновником власного Запорізького областного благодійного фонду «Розвиток майбутнього», в якому займає посаду Голови Правління. Діяльність фонду охоплює практично всі сфери соціальної роботи, а завдяки багаторічному досвіду співробітників надає кваліфіковані послуги і реалізує важливі соціальні проекти.

Теперішнім і майбутнім студентам Анна бажає: «Я – представник нового покоління благодійників і самостійно досягла того, що зараз маю. Як відповідальна людина я повністю віддана роботі і вважаю, що зробила вірний вибір у професії. Але найголовніше у моєму житті це – родина, і тому кожну вільну хвилину я присвячую саме їй! Отже, якщо у вас є мета, ви обов’язково її досягнете, головне: не сидіти, склавши руки».

Тетяна – не з боязкого десятку

Знайомтесь, Тетяна Сахань, випускниця Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій Університету «Україна» 2009 року, спеціальність «Видавнича справа та редагування». Дівчина працює в Києві і, коли на декілька днів приїхала додому (на день народження тата), «заглянула до нас на вогник».

— Як живеш, Таня? Де працюєш? – запитала її я, колишня викладачка.

— Ой, чудово, – як завжди емоційно відповіла Танюша. – Працюю в Києві, і хоча сьогоднішня моя професія не пов’язана з журналістикою, все одно навчання у ВНЗ мені дуже стало в нагоді. Я співпрацюю з однією фірмою, яка займається мережевим маркетингом, пишу сценарії презентацій і медіа-акцій. Мені дуже подобається моя робота!

Таня змінила свій імідж, зробила креативную стрижку, зі студентки вищої школи перетворилася на світську левицю.

Так просто я не здамся!

Я знала, що Тетяна у столиці не перший рік. Ще будучи студенткою 3-го курсу, вона поїхала услід за своїми одногрупницями Діаною Єременко і Мариною Крохіною покоряти «матір міст руських». Але доля була до неї не такою ласкавою.

Спочатку дівчині вдалося влаштуватися в редакцію всеукраїнської газети «Сьогодні» (круто, чи не так?!), але криза перешкодила їй зробити кар’єру. Молоду журналістку, так само як і її деяких колег, звільнили.

Декілька місяців пошуків роботи в Києві успіху не принесли. Виявляється, у кризу навіть звичайним менеджером там влаштуватися важко. Пережити важкі часи амбітній студентці допомогла її сестра, яка живе і працює у столиці. Але й сама Таня не з боязкого десятка, її наполегливості можна позаздрити!

— Так просто я не здамся! – сказала вона сама собі і наполегливо продовжувала пошук більш-менш відповідної роботи. Успіх супроводжує тих, хто в нього вірить. Незабаром Тетяна вийшла на фірму мережевого маркетингу, і там її взяли, як кажуть, з руками і ногами.

«Блоггер» — це класно!

Коли Тетяна Сахань рік назад закінчувала ВНЗ, ми тільки-но запускали проект «Креативний молодіжний журнал «Блоггер», і під час держіспиту поклали на стіл голові державної екзаменаційної комісії скромний оригінал-макет першого номеру журналу, виконаного в чорно-білих кольорах. Зараз же Таня побачила сьогоднішній «Блоггер» і здивувалася. «От це да-а! Класно!» — сказала вона, взявши до рук один із останніх номерів повнокольорового журналу в мелованій обкладинці. Декілька випусків я презентувала їй і Діані Єременко – нехай пам’ятають про альма-матір і знають, що справа, що була розпочата разом із ними, не загинула. Тим більше у 2-му номері поміщена стаття Діани «Це моє місто», в якій вона розповідає про місто своєї мрії – Київ і дає рекомендації, як краще його «покорити».

Перші ластівки «ВСР» літають делако від домівки. Ми впевнені: ніщо не затьмарить їх подальшого польоту.

Ірина Камінська, фото автора
На фото: Тетяна Сахань з дипломом бакалавра «ВСР»

Молодіжний журнал «Блоггер», №1, 2009