Керівник

Лисенко Валерій Іванович – 
директор 
Мелітопольського інституту екології та соціальних технологій, 
доктор біологічних наук, професор

 

У січні 1972 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену біології та господарському значенню гусеподібних птахів півдня України.

З 1972 по 1984 р. працював у Мелітопольському державному педагогічному інституті на посадах асистента, старшого викладача, доцента, завідувача кафедри зоології та дарвінізму, в 1985 р. перейшов до Інституту зоології АН УРСР директором новоствореної Орнітологічної станції.

У 1987 р. очолює новостворену кафедру зоології та мисливствознавства Запорізького державного університету, з 1994 р. – працює в ТДАТА на посаді завідувача кафедри екології.

Має понад 150 наукових праць, у тому числі 3 монографії, співавтор Червоної книги України (видання 1994 та 2009 р.р.) та 5 книг з питань екології та охорони тварин, мисливського господарства та використання тваринних ресурсів. Член Національної комісії з питань Червоної книги України, національний експерт Мінприроди України з питань водно-болотних угідь та водоплавних птахів, член Спеціалізованої вченої ради Інституту зоології НАН України Д 26.153.01. Підготував 4 кандидатів наук та 1 доктора наук, керує виконанням докторської та 5 кандидатських дисертацій у аспірантів та пошукачів.

У 1973-1984 р.р. під час роботи в МДПІ організував комплекс науково-дослідних робіт на умовах господарчих угод. За цей час було розроблено та апробовано на Молочному лимані технологію інкубації камбали-глоси, що дозволило підвищити рибопродуктивність цієї водойми. Паралельно під його керівництвом велись роботи по забезпеченню безпеки польотів літаків. Разом із колективом інженерів розробив приставку до посадочного локатора, що автоматично оцінювала орнітологічну ситуацію та давала її прогнози, на основі яких рекомендувались безпечні для літаків ешелони та висоти. Ці дослідження дозволили скоротити аварійність літаків майже на 80%. Пізніше за його участю було розроблено комплекс по управлінню поведінкою птахів на території Сімферопольському аеропорту.

Разом із Ю.В. Костіним (зав. науковим відділом Кримського державного заповідника) був ініціатором створення та першим керівником Азово-Чорноморської орнітологічної станції, яка вивчає комплекс питань, пов`язаних iз міграціями птахів регіону, стану ресурсів мисливських птахів.

За його ініціативою розпочато підготовку мисливствознавців в Україні, a за поданням до переліку нових для країни спеціальностей із 1996 р. було внесено мисливствознавство, а в 2002 р. розпочато вперше в Україні підготовку мисливствознавців спочатку в Кримському агротехнологічному університеті, а потім – у Харківській державній зооветеринарній академії.

У 1987-1994 р. під час роботи в Запорізькому університеті організував прикладні наукові дослідження на підприємствах Птахопрому України та Узбекистану. В результаті впровадження досліджень на підприємствах було отримано щорічно додатково продукції на 1,5 – 2 млн. карбованців.

Докторську дисертацію у вигляді наукової доповіді по сукупності наукових робіт, присвячену екології та використанню ресурсів гусеподібних птахів України, захищав у провідному науковому центрі СРСР – Інституті еволюційної екології та морфології тварин ім. академіка О.М. Севєрцова Академії наук СРСР.

За запрошенням Міністерства екології, сільського господарства та рибництва Нідерландів вивчав екологію зимуючих гусей у декількох національних парках та працював у 3 університетах цієї країни.